Видавнича діяльність

                      

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки облдержадміністрації

Хмельницький професійний ліцей

Вербова Н. М.

Патріотичне виховання учнів професійно-технічного навчального закладу на уроках української мови та літератури

Методичний посібник

Хмельницький

2015

Рецензенти:

Борилюк М. Ф. – методист відділу загальноосвітньої підготовки,

Михальчук А. М. – методист Хмельницького професійного ліцею

Патріотичне виховання учнів ПТНЗ на уроках української мови та літератури

Методичний посібник

У посібнику розкрито основи патріотичного виховання, представлені рекомендації щодо виховання патріотичних почуттів учнів на уроках української мови та літератури.

Для вчителів української мови та літератури, класних керівників, вихователів.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основи патріотичного виховання

Розділ 2. Виховання патріотичних почуттів учнів ПТНЗ на уроках української мови

Розділ 3. Виховання почуття патріотизму на уроках української літератури

Список використаних джерел

Додаток 1. Прислів’я та приказки про Батьківщину (“Народ скаже – як зав’яже”).

Додаток 2. Мудрі вислови про Батьківщину, патріотизм, рідну мову, українську пісню

Додаток 3. Творчі спроби наших учнів

Додаток 4. Мудрі вислови, «крилаті фрази» українських письменників

Додаток 5. Текст для переказу про козаків ( Гетьман України Петро Сагайдачний )

Додаток 6. Вірші про природу рідного краю

Додаток 7. Тексти професійно спрямованих диктантів ( професія кухар, кулінар борошняних виробів )

Додаток 8. Правила мовленнєвого етикету

Додаток 9. Методична розробка уроку з використанням інтерактивних методів навчання. Українська література 1940 – 1950 рр. Трагічне життя і титанічна творчість О. П. Довженка

Додаток  10. Методична розробка уроку з використанням інтерактивних методів навчання. О. Довженко «Україна в огні». Національні й загальнолюдські проблеми

Додаток 11. Методична розробка уроку з використанням інтерактивних методів навчання. О. Довженко «Зачарована Десна». Історія написання. Автобіографічна основа, сповідальність оповіді. Поєднання минулого й сучасного. Морально-етичні проблеми

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. О. Сухомлинський.

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той  проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?

Вступ

                                   

Ці  слова Віктора Баранова ятрять серце, пробивають розум і душу. Чому в автора звучить тривога за долю України ?  Мабуть, тому що й досі у нас є багато невирішених проблем та й живемо в час, коли Україна в небезпеці, коли її землю топче важкий чобіт російського окупанта, коли наша Батьківщина стікає кров’ю; коли нівелюється приналежність людини до певної нації. Тому  виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнів любов до рідного краю,  ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.

 Для нинішнього покоління українців освіта, загальна культура, духовність, національна самосвідомість – сфери надзвичайно важливі. І це закономірно, адже подальший розвиток нашої держави прямо залежить від морально-психологічного стану підростаючого покоління. Державна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)» та «Концепція неперервної системи національного виховання» спрямовують педагогічну спільноту на формування національної свідомості і самосвідомості підростаючого покоління, виховання громадянина-патріота своєї Батьківщини, здатного бути їй корисним, забезпечити власну життєдіяльність, гармонійний зв’язок з народом своєї держави, рідною природою  тощо.

На сучасному етапі розбудови української держави важливого значення набуває формування почуття патріотизму, національної самосвідомості учнівської молоді як запоруки її активної участі в соціально - економічній діяльності. Тому навчально-виховний процес у ПТНЗ необхідно вибудовувати таким чином, щоб пробудити в учнів національні почуття, виховувати в них повагу і любов до свого народу, до його віковічних моральних та духовних здобутків, а також самоповагу й гордість за свою Батьківщину, і на цій основі формувати суспільно значущі особистісні риси громадянина України: національну свідомість, духовність, трудову активність, морально-етичну, фізичну, екологічну і правову культуру. Адже національне виховання включає в себе кілька складових. Цей складний і тривалий процес передбачає цілий комплекс організаційних, дидактичних, методичних, психологічних, виховних заходів. І рідна мова та література в цьому комплексі (разом з історією України та українознавством (народознавством) – не просто найголовніша складова, а й фундамент цієї ідеологічної системи.

Нині це питання, як ніколи,  актуальне. Тому нам необхідно проводити систематичну й ненастанну роботу в цьому пріоритетному напрямі – на уроках і поза ними. Вона полягає в забезпеченні умов для навчання й виховання особистості з розвиненою національно-патріотичною свідомістю; формуванні самоідентифікації індивіда зі своєю нацією; сприянні утвердженню цінностей історичної пам’яті, побудови на її засадах відповідної світоглядної системи; у постійному закріпленні теоретичних знань та практичних умінь на уроках української мови та літератури, в позаурочний час.

Отже, навчальний заклад має стати для кожного учня осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.  Тому проблема виховання патріотизму на уроках української мови та літератури дає змогу підійти до навчання учнів творчо, по-сучасному та не втратити зв’язку з минулим, бо без любові до Батьківщини, готовності примножувати її  багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу й незалежність, людина не може бути громадянином і патріотом.  Яке моє бачення людини-патріота? У науково-методичній літературі існує безліч тлумачень цього поняття. Мені найбільш імпонує визначення, яке подає Академічний тлумачний  словник  української мови: «Той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги». Отже, особистістю з чітко сформованими почуттями патріотизму й громадянськості є той учень, який прагне вивчити українську мову, вільно нею володіти; вивчає історію нашої країни, рідного краю; знає глибоке історичне коріння; пише листівки бійцям; як волонтер, збирає теплі речі, продукти, ліки, засоби гігієни для воїнів; купляє та читає українську книгу; не просто любить природу, а й оберігає її, прагне, щоб було екологічно чистим довкілля; глибоко знає рідну символіку й з повагою ставиться до Державних Прапора й Герба України, із хвилюванням співає  Гімн. Педагогічна спільнота повинна цілеспрямовано й систематично плекати в своїх учнях патріотичні почуття, національну гідність і гордість.  Така робота сприяє й побудові індивідуальної траєкторії розвитку здібностей учнів, оскільки дає змогу розкрити навчальний матеріал цікаво та багатогранно.